Творчість - процес та результат людської діяльності,                                                                            спрямований на створення нових, не відомих раніше                                                                             духовних або матеріальних продуктів.

                                                                         Ядро творчої особистості дошкільника- його фантазія,

                                                                         в основі якої лежить уявлення

                                                                         про продукт (результат) діяльності.

                                                                         Отже, завдання вихователя – спостерігаючи за

                                                                         діяльністю дитини, визначити міру новизни в  ній,

                                                                         усвідомити, до якого полюса - творчого чи 

                                                                         репродуктивного - вона тяжіє.

                                                                         Психологічна природа творчої діяльності базується 

                                                                        на специфічному дивергентному типі мислення 

                                                                        дитини.

​

Диверrентне мислення (від лат. divergereвідхилятися,розходитися) - тип мислення, що полягає в пошуку різних варіантів розв'язання однієї проблеми.

Фантазування, висунення дітьми сміливих гіпотез дорослі часто вважають приводом для спрямування вихованців у русло "правильних відповідей" на кшталт: "Траву малюй зеленою","Потяг не літає", "Годинник - не іграшка, на нього слід дивитися, а не розбирати", "Малювати треба в альбомі, а не на стіні" тощо. При цьому дорослі забувають (або не знають): саме з ігор доспіджень народжуються нові ідеї, а фантазування- саме та точка відліку, в якій бере гору сміливість, і вир дитячих фантазій еволюціонує у нову форму чи зміст небувалої якості. Поставлені перед дилемою - обрати сміливий шлях спротиву стереотипам чи конформний шлях слухняності й покірливості, діти частіше обирають останній.

 

На думку В. Ефроімсона, відомого генетика ХХст., частота зародження геніальності проявляється рівномірно серед представників усіх народів та націй у пропорції 1 : 1000. То чому ж загальна кількість геніїв людства, згадуваних в енциклопедіях, становить лише близько 400-500 осіб? Відповідь очевидна: абсолютна більшість потенційно талановитих малюків не мають умов для розвитку ще в ранньому та дошкільному дитинстві, решта втрат припадає на шкільні роки.

​

                                                                 ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

                                                                 Становлення творчої особистості – процестривалий і

                                                                 драматичний в особистісному вимірі. 

                                                                 Розпочинається він фактично з раннього та молодшого 

                                                                 дошкільного віку. Цей період можна вважати 

                                                                 часом прояву загальних здібностей дитини, 

                                                                дії окремих чинників, які сприяють творчому розвитку 

                                                                або гальмують його. Провідна роль у цей час

                                                                належить родині, в якій виховується майбутній 

                                                                вундеркінд. Наступний період - час прояву 

                                                                спеціальних здібностей, за якими дитину

                                                                вперше визначають власне як творчу. Здебільшого

                                                                це старший дошкільний вік.

                                                                У цьому віці дитина повною мірою насолоджується 

                                                                своєю славою творця (виконавця, художника,

                                                                танцюриста, спортсмена, поета), але, зростаючи, 

                                                                поступово наражається на неприйняття

                                                                оточенням інфантильної творчості. Юна особистість

                                                                постає перед вибором: розвивати у собі новий,

                                                                дорослий,талант чи приєднатися до числа людей, 

                                                                посередніх у цьому виді творчості. Це найбільш 

                                                                гострий і драматичний період у долі творчої

                                                                особистості, який здебільшого припадає на

                                                                шкільні роки. Водночас певний рівень домагань,

                                                                особистісні якості цілеспрямованості, готовності

                                                                до самореалізації у дитини залишаються. Один

                                                                зі шляхів стабілізації у продуктивному творчому

                                                                житті в юнацькі роки - творче оволодіння майбутньою 

                                                                професійною діяльністю.

 

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОСТІ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Творчість дошкільнят має свої особливості: дитина довільно

поринає у творчий процес, бо його природа

відповідає її світовідчуттю. Ознайомлення малюків з

навколишнім світом, посуті, є винахідницькою діяльністю,

що зумовлює безперервний ланцюг творчих

розумових операцій. Для дорослих предметний

навколишній світ сповнений логіки й сталих установок:

призначення, доцільності, небезпек, прогнозованості, 

критичності тощо. Для дитини довкілля –

дослідницький полігон, відкритий для експериментів та 

винаходів.

Виокремимо серед найважливіших ознак поведінки 

творчої дитини сміливість та некритичність.

Сміливий дошкільник будує свою діяльність без

опори на стереотипи. Досвід будь-якої діяльностіу

нього відносно бідний. Тож йому нічого не залишається,

як сміливо експериментувати. Цей феномен яскраво

описано у повістях Астрід Ліндгрен "Карлсон,

який живе на даху", "Пеппі Довгапанчоха" діють 

проти правил, сміливо й зухвало у створеному їхньою

уявою світі.

На відміну від дорослого, дошкільня досить легко

діє через ігрову диспозицію: його "Я" роздвоюється 

на Я-реальне і Я-уявне (творче). Отже, ще

одна ознака дитячої творчості – розвинена творча 

уява. Її дію можемо помітити у самостійних рольових

іграх, коли дитина придумує і розгортає різні сюжети,

варіює ігрові дії. Необережне втручання дорослого в таку

гру миттєво ламає вибудований в уяві дітей світ і

перетворює гру на позбавлену творчості діяльність.

У творчості малюки самостверджують власнетворче

"Я". Вони ревниво, а часом вороже ставляться до

чужих успіхів, не погоджуються з критикою на свою

адресу. Згадаймо уривок з повісті "Маленький Принц"

А. Де Сент-Екзюпері. Маленький хлопчик запитував

у дорослих, що зображено на його малюнку, й отримував

незмінну відповідь: "Це - капелюх". Розуміючи, що ніхто 

не бачить на малюнку удава, який проковтнув слона, він

зітхав розчаровано: "Дорослі такі нетямущі, а діти просто

не в змозі розжовувати їм усе". Важливо розуміти: для

творчої дитини цінність її творіння залежить від того,

якою мірою твір відображає її думки та почуття, а не від

оцінки дорослих.

 

                                                                                     ЯК РОЗПІЗНАТИ ТВОРЧУ ДИТИНУ

 

                                                                             Для більшості педагогів та батьків очевидною 

                                                                            ознакою обдарованості дитини є наявність

                                                                            у неї загальних і спеціальних здібностей: вроджених 

                                                                            анатомо-фізіологічних (вокальні дані, постава, 

                                                                            специфічно вдала для спортивних досягнень 

                                                                            будова тіла тощо), розвинутої пам'яті

                                                                            (фонематичної, зорової, рухової, музичної),

                                                                            розумових, конструктивно-технічних, навчальних

                                                                            та інших. Насправді ж, для проблеми виявлення

                                                                            творчої особистості замало констатувати

                                                                            наявність у дитини здібностей. Важливо,

                                                                            спостерігаючи за її діяльністю, визначати

                                                                            особливості, що можуть свідчити про творчу

                                                                            спрямованість дошкільника.

                                                                            Сучасна наука не дає вичерпного переліку 

                                                                            ознак творчої особистості, тож виокремимо

                                                                            кілька особистісних ознак, властивих творчій дитині.

 

Відмова від опори на стереотипи. Здебільшого всім

дошкільникам властива наявність сталого 

комплексу еталонів, що визначають основу їхньої

взаємодії з навколишнім світом: "риба живе

у воді", "квіти ростуть у квітнику", "ложкою їдять",

"у кошик збирають яблука" тощо. Категорична 

опора на цей комплекс зумовлює явище 

ригідності - закляклості, млявості, малорухливості 

почуттів та фантазії. А у творчих дітей межі 

понять руйнуються - в їхню форму проникає 

новий, несподіваний ракурс. Що більш схильна 

дитина до чуттєвого усвідомлення всіх можливих 

вимірів свого досвіду, то більше можна сподіватися 

на розвиток її творчого начала.

Заувважимо: неоднозначне трактування

вихованцем предметів і явищ потребує неабиякої 

ерпимості з боку дорослих, які часто сприймають 

творчі експерименти дітей (розібрані, помальовані,

з іпсовані предмети побуту) як непослух,з умисне

псування речей тощо.

Схильність до парадоксального поєднання 

елементів і понять. Творча дитина полюбляє 

експериментувати з кольорами і формами,

ідеями тощо, висуваючи неймовірні гіпотези, 

поєднуючи непоєднуване і відкриваючи

новепризначення відомих речей. Спонтанна

гра з ідеями перетворюється на важливе

для нашого вихованця дослідження, з якого

проростає  власне творчість. Так із сотень

парадоксальнопоєднаних, несумісних, на

перший погляд, речей еволюціонує нова цінність.

Незаангажованість зовнішніми оцінками.

Для творчої дитини цінність продукту її

діяльності не залежить від оцінок оточення

(зокрема дорослого), а визначається нею

самостійно. Найважливіше питання для творця -

"Чи влаштовує мене моє творіння?". Дитина ж

"опредмечує" у продукті своєї творчості

саму себе в певний момент життя, власні

хвилювання та роздуми, емоції й протести.

Істинна творчість - процес глибокоінтимний,

прояв внутрішнього стану особистості. Сказане

не означає, що дитині байдужі наші оцінки.

Вкрай важливо підтримувати малюка і схвалювати 

його роботу.

Здатність ризикувати. Творчі діти досить 

сміливі у своїх фантазіях та діяльності.

Невдалі спроби творчого акту не

викликають у них розчарування. Негативні

оцінки дорослих- також неперешкода у поступі

до мети. Сміливість творчої дитини дехто з

батьків трактує як неконструктивну 

впертість, засуджуючи її, вважаючи проявом 

недостатнього життєвого досвіду, не вірячи 

у творчий успіх маляти. Так виникає

фрустрація- основа агресивної поведінки

дітей і навіть неврозів.

 

                                                                                       Креативність (від англ. create - створювати). 

                                                                                       Поняття "креативність" доволі широко

                                                                                       вживане й означає здатність досягати мети

                                                                                       у безвихідній ситуації, знаходити нестандартні

                                                                                       й оригінальні способи розв'язання проблем.

                                                                                       З наукового погляду креативність передбачає

                                                                                       підвищену чутливість до проблеми, брак знань

                                                                                       для її розв'язання, необхідність висунення

                                                                                       та апробації альтернативних гіпотез.

                                                                                       Креативність проявляється у ситуації,коли

                                                                                       складне завдання потребує пошуку та

                                                                                       інтеграції нових елементів і рішень.

 

Розвинута пам'ять і здатність зберігати й переробляти інформацію.

Прислів'я "В одне вухо влітає, з іншого вилітає" - не про

творчих дітей. Вони здатні сприймати великі обсяги інформації,

добре запам'ятовують її й за потребилегко відтворюють у деталях.

Наприклад, дитина може створити деталізований малюнок літака, 

ракети, автомобіля, який бачила лише один раз.

 

                                                                          Багатий словниковий запас. Якщо в дитини швидко

                                                                          розвинулося усне мовлення, то це ще не є прямим

                                                                          свідченням її схильності до творчості. А от якщо

                                                                          трирічна дитина активно вживає складні слова,

                                                                          складнопідрядні речення, влучно добирає

                                                                          синоніми, то це можна вважати ранньою ознакою 

                                                                          творчої спрямованості.

 

Виховання творчої особистості - справа

відповідальна й копітка, однак затрачені

зусилля повернуться сторицею. Мине

небагато часу – із нинішніх творчо спрямованих

дошкільнят виросте справжня еліта нової Украіни,

здатна брати на себе відповідальність за

державотворенняі відродження могутнього

потенціалу нашого народу в прийдешніх поколіннях.

 

 

ЯК ВИХОВУВАТИ ТВОРЧУ ДИТИНУ

​

1.  Якомога більше спілкуйтеся з дитиною. Щиро й часто висловлюйте своє захо­плення її ідеями. Намагайтеся дати описо­ву оцінку досягнень. Заохочуйте похвалою все нове у дитячій творчості, підтримуйте фантазії. Пропонуйте малюкові ділитися з вами асоціаціями, які викликають у нього окремі властивості предметів (легка куль­ка, червоний м'яч, зелений кубик тощо), разом винаходьте нові іграшки, проводьте досліди тощо. Ставте уточнювальні запи­тання. Дайте дитині зрозуміти: її життя ці­каве вам в усіх проявах та деталях.

2. Слухайте дитину і навчайте чути. Залу­чайте малюка до участі в обговоренні до­рослими важливих питань життя родини, групи, дослухайтеся до його міркувань. Переконуйтеся, що дитина правильно ро­зуміє ваші висловлювання.

3. Учіть розмірковувати. Часто дорослі по­спішають показати малюкові найбільш простий чи оптимальний шлях розв'язання певної проблеми, позбавляючи його тим самим можливості сумніватися, помиляти­ся і вчитися на власних помилках. Важливо спонукати дитину самостійно розв'язувати свої проблеми, вчити розмірковувати.

4. Разом пишіть і малюйте. Олівці й папір — найпростіше і найдоступніше приладдя для спільної творчості. Почніть з творчого задуму: "Придумаймо нову казку", "На­пишімо вірш", "Намалюймо фантастичну тварину" тощо. При цьому не має значен­ня мистецький рівень малюнка чи те, на­скільки добре римований вірш. Головне, щоб дитина відчувала довіру до педагога чи батьків, щиро ділилася своїми фанта­зіями, переживала разом зі значущим до­рослим радість від процесу творчості.

5. Фантазуйте. Створіть умови, за яких зможете стимулювати розвиток дитячої фантазії. Наприклад, дивлячись разом мультфільм, зупиніть перегляд і запитайте в дитини, як би вона вчинила, опинившись на місці персонажа. Такий прийом спону­катиме її мислити самостійно, а недостат­ній життєвий досвід — шукати і знаходити нові рішення. Запропоновані дитиною ідеї можна обговорити разом.